Педагогічний колектив "Золота рибка" вбачає істину національного виховання в любові до рідної мови, народних звичаїв та традицій. Через національне виховання засвоюється моральні та духовні цінності. Одним із таких древніх українських обрядів для нашого закладу, став обряд "Закосичення" чудове свято із багатою історією.Традиція сягає корінням у глибину віків, але є справді українською. У наших предків існувало повір’я, що коли в родині народжувалася донечка, її не можна було стригти. Мовляв, саме у довгому волоссі – запорука здоров’я та сили. Неспроста ж існують магічні обряди, які для того, щоб спричинити лихо людині, передбачають спалювання волосся, зібраного з гребінця. Отож і не заплітали дівчинку, аби ніхто волосся її не зміг зібрати. Бігали дівчатка з розпущеними косами, тішили батьків, росли… А коли до 6 чи 7-річного віку доростали, наставав час для закосичення. Мати благословила доньчину косу, вплітала у неї яскраву стрічку. Тепер дівчинка вважалася помічницею. Перше закосичення проводили влітку чи восени і проводили його в оселі тієї жінки, у котрої найбільше доньок.
Тож аби дійство було багатим не тільки на кольори, а й на емоції, дорослі та малята вивчили чимало українських пісень і таночків.
Згодом помічниці взялися змагатися, хто краще вміє стола накрити .А наостанок неньки благословили своїх красунечок і в розплетені коси вплели стрічки… Носити їх тепер дівчатам і квітнути.
Write a comment